м. Біла Церква, вул. Гайок 4а
Карта проїзду
Тел./факс: (0456) 34-82-48
Замовити дзвінок
 
 

Сергій Кандауров: "Жителі Білої Церкви мають бути оперативно оповіщені в разі виникнення надзвичайних ситуацій задля збереження власного здоров'я та життя"

30.01.2017

  На черговому засіданні виконавчого комітету Білоцерківської міської ради розглядалась низка важливих для міста питань.

   Член виконкому, директор КП "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" Сергій Кандауров порушив серйозне питання щодо відсутності у місті системи централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.

 

   За його словами, Україна впродовж останніх трьох років фактично знаходиться у стані війни, а тому відсутність системи оповіщення може призвести до неготовності місцевого населення швидко зорієнтуватись та оперативно знайти можливості захистити власне здоров'я та життя, а також і близьких. Оскільки в разі виникнення загрози може зникнути електроенергія (а це доступ до Інтернету, телебачення) та мобільний зв'язок, люди залишаться непоінформовані, дезорганізовані й в панічному стані.

 

  "За останні п'ятнадцять років відсутність державної політики, в т.ч. з боку Міністерства з надзвичайних справ стосовно напрацювання концепції сучасної системи безпеки цивільного населення призвела до свідомого руйнування такого важливого і навіть доленосного напрямку, як оповіщення цивільного населення. Тому ми маємо створити на місцевому рівні надійну систему оповіщення жителів Білої Церкви з урахуванням новітніх інформаційно-телекомунікаційних технологій", - наголосив Сергій Кандауров.

 

  Завдяки ініціативі директора КП "БВАК" міський голова доручив відповідним органам створити робочу групу, яка визначить  напрямки, технічні умови, обсяги фінансування проведення модернізації та забезпечення функціонування системи оповіщення міста.

 

  Наразі управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення активно розпочало роботу з реалізації поставленого завдання.

 

Поки грім не гримнув

   Варто нагадати, що Україна має гіркий досвід техногенних катастроф світового масштабу. І сьогодні в Україні найвищий ступінь небезпеки категорії „А” і „Б” становлять об’єкти АЕС, ХНО (ХімНебезпОб) 1-го ступеня небезпеки, вибухо- і пожежонебезпечні об’єкти, дамби водосховищ Дніпровського каскаду, транспортні вузли (у тому числі аеропорти, і залізничні станції), магістральні трубопроводи, військові склади і бази. Системи управління цих об’єктів потенційно можуть стати ціллю кібератаки та створити небезпеку для України і країн сусідів.

  Фахівцями підраховано, що аварії на об’єктах:

• Учбового ядерного реактора ІР-100 Севастопольського інституту ядерної енергії та промисловості (м. Севастополь), 

• Наукового-дослідного ядерного реактора НАН України (м. Київ);

• П’ять державних міжобласних спецкомбінатах Українського державного об’єднання “Радон” із захоронення радіоактивних відходів

можуть призвести до небезпечного радіаційного забруднення широких площ територій з великою кількістю населення.

 

  Тільки у 30-км зоні навколо АЕС (Запорізька АЕС – 50-км) небезпечному радіаційному впливу може піддатися населення близько 1080,57 тис. осіб, у 100-км зоні – 9721,84 тис. осіб.

 

  На цей час в Україні близько 1600 хімічно небезпечних об’єктів (з них І ступеня небезпеки – 75, ІІ ступеня – 191, ІІІ ступеня – 408, V ступеня – більше 1000). На них зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 300 тис. тонн небезпечних хімічних речовин, у тому числі – 9,9 тис. тонн хлору та 214,8 тис тонн аміаку, що можуть утворити осередки хімічного забруднення території загальною площею близько 62,79 тис. кв. км (10,4% від загальної території України) з населенням 17009,38 тис. осіб (35,7% від загальної чисельності населення України).

 

  На даний час в Україні накопичено близько 172,5 млн. тонн різного роду токсичних і непридатних відходів промисловості та сільського господарства. Звичайно, це не повний перелік потенційно небезпечних об'єктів, але достатній для того, щоб прокинутись і згадати необхідність вироблення державної програми оповіщення населення.

 

   Таким чином, зважаючи на загальноукраїнський рівень проблеми, а також необхідність таки існування основоположної, визначеною на державному рівні системи оповіщення населення члени робочої групи підтримали пропозицію надіслати звернення до Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.